Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 916/2588/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.04.2015у справі№ 916/2588/14 Господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром"доДержавного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національна академія аграрних наук Українипростягнення 10342451,98 грн.за участю представників: позивачаБогонос В.А., дов. від 01.09.2014відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) про стягнення з Державного підприємства „Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" суми боргу у розмірі 10342451,98 грн., з яких 5014505,52 грн. - сума неповернутої попередньої оплати за форвардним контрактом від 20.04.2011 № ФК 20/04-11-01, 5014505,52 грн. - штраф, 57701,16 грн. - 3% річних та 255739,78 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов форвардного контракту від 20.04.2011№ ФК 20/04-11-01 щодо поставки товару та неповерненням суми попередньої оплати відповідно до положень статей 175, 193 Господарського кодексу України, статей 15, 16, 526, 530, 610, 611, 625, 655, 693 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу у сумі 5014505,52 грн. на підставі пункту 9.2 форвардного контракту від 20.04.2011 № ФК 20/04-11-01 з огляду на сплив позовної давності, та подав заяву про застосування позовної давності в частині позовних вимог про стягнення штрафу у сумі 5014505,52 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області 31.10.2014 (головуючий суддя Шаратов Ю.А., судді Зайцев Ю.О., Погребна К.Ф.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства „Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Украгропром" заборгованість у розмірі 5014505,52 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства „Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Украгропром" витрати на сплату судового збору у розмірі 35436,50 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 (судді: Гладишева Т.Я. - головуючий, Савицький Я.Ф., Журавльова О.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та відповідність обставинам та матеріалам справи.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Державне підприємство "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову в даній справі скасувати в частині стягнення з нього 317682,63 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 317682,63 грн..

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме, статті 538 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", статті 34, частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 № 337, в порушення яких суди не дослідили невиконання позивачем обов'язку щодо попередньої оплати товару, що наданий позивачем розрахунок боргу грунтується на припущеннях та не відповідає належності та допустимості доказів, а належним доказом, який свідчить про рух коштів за рахунками позивача та відповідача є банківська виписка по рахунку, відсутня в матеріалах справи. Разом з цим судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено в клопотанні відповідача про призначення судової експертизи для вирішення питань що потребують спеціальних знань щодо розрахунку заборгованості у цій справі.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні відхилив її доводи, як необґрунтовані; відповідач та третя особа не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.04.2011 ТОВ "Торговий Дім "Украгропром" (покупець) та Державним підприємством "Дослідне господарство ім. Кутузова НААН України" (продавець), перейменоване на Державне підприємство "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" укладено форвардний контракт № ФК 20/04-11-01 від 20.04.2011 .

01.09.2011 позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Контракту від 20.04.2011.

10.09.2011 позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 2 до Контракту від 20.04.2011.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 3.2, 4.1, 4.4, 5.1 Контракту від 20.04.2011 в редакціях, зі змінами і доповненнями, викладеними у Додаткових угодах від 01.09.2011 № 1 та від 10.09.2011 № 2, продавець зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити базовий актив (товар), а саме:

- ріпак технічний власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4966-:2008 "Ріпак продовольчий", у кількості 400 тон в заліковій вазі Елеватора, за ціною 3000,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- овес 3-й клас власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4963:2008 "Овес. Технічні умови", у кількості 134 тон в заліковій вазі Елеватора, за ціною 750,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- горох фуражний власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 28674-90 "Горох. Вимоги при заготівлях та поставках", у кількості 600 тон в заліковій вазі Елеватора, за ціною 1200,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- сорго власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4962:2008 "Сорго. Вимоги при заготівлях та поставках", у кількості 210 тон в заліковій вазі Елеватора, за ціною 750,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- сориз власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4962:2008, у кількості 100 тон в заліковій вазі Елеватора, за ціною 750,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- соняшник власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 7011:2009, у кількості 901 тон в заліковій вазі Елеватора, за ціною 2000,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- ячмінь озимий власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 3769:98 "Ячмінь. Технічні умови", у кількості 1733 тони в заліковій вазі Елеватора, за ціною 1200,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- ячмінь яровий власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 3769:98 "Ячмінь. Технічні умови", у кількості 932 тони в заліковій вазі Елеватора, за ціною 1200,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- жито групи "А" власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4522:2006 "Жито. Технічні умови", у кількості 20 тон в заліковій вазі Елеватора, за ціною 750,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- просо 3-й клас власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший,не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 5026:2008, у кількості 114 тон в заліковій вазі Елеватора, за ціною 700,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- кукурудза фуражна власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 4525:2006 "Кукурудза. Технічні умови", у кількості 1000 тон в заліковій вазі Елеватора, за ціною 1150,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- еспарцет власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ у кількості 37 тон в заліковій вазі Елеватора, за ціною 1500,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- віка (вівсяна суміш) власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ у кількості 10 тон в заліковій вазі Елеватора, за ціною 750,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- насіння ячменю озимого сорт "Достойний" РР-2 власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ 3769:98 "Ячмінь. Технічні умови" у кількості 10 тон, за ціною 4400,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- насіння пшениці озимої сорт "Антонівка" РР-2 власного уражаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ-П-3768:2009 у кількості 1 тона, за ціною 4400,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ;

- насіння пшениці озимої сорт "Косовиця" РР-2 власного урожаю 2011 року або набуте продавцем в інший, не заборонений законодавством України спосіб, що відповідає ДСТУ-П-3768:2009 у кількості 7 тон, за ціною 4400,00 грн. за 1 тону, в т.ч. ПДВ.

Відповідно до пункту 4.4 Контракту (в редакції додаткової угоди № 2 від 10.09.2011 року) загальна вартість цього Контракту складає 8640000 грн., є кінцевою і зміні не підлягає.

Згідно з пунктом 5.1 Контракту оплата вартості товару проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати траншами.

Відповідно до пункту 9.2 Контракту від 20.04.2011 за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 100% вартості непоставленого товару.

Згідно з пунктом 4 додаткової угоди № 1 від 01.09.2011 року до Контракту та пункту 4 додаткової угоди № 2 від 10.09.2011 року до Контракту сторонами визначено, що у зв'язку зі зміною ціни базового активу та загальної вартості Контракту, оплату різниці загальної вартості Контракту, що виникла в результаті такої зміни, покупець здійснює траншами в розмірах, погоджених сторонами в строк до 31.12.2011 року.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що на виконання умов Контракту позивачем здійснено попередню оплату відповідачу вартості товару, що підлягав поставці за Контрактом на загальну суму 8640000 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Згідно з накладними від 30.08.2011 № 4568, від 17.10.2011 № 165, від 20.10.2011 № 167с, від 23.11.2011 № 172с, від 26.12.2011 № 175с відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 3625497,48 грн., отже залишок суми попередньої оплати, на яку відповідачем не було поставлено товару, складає 5014505,52 грн. (8640000 - 3625497 = 5014505,52).

ТОВ "Торговий дім "Украгропром" на адресу відповідача направив вимогу про повернення суми попередньої оплати в розмірі 5014505,52 грн. протягом трьох календарних днів з моменту отримання, останній не надав відповіді на вимогу позивача та доказів на підтвердження повернення позивачу залишку суми попередньої оплати.

Натомість позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 10342451,98 грн., з яких 5014505,52 грн. - сума неповернутої попередньої оплати за форвардним контрактом від 20.04.2011 № ФК 20/04-11-01, 5014505,52 грн. - штраф, 57701,16 грн. - 3% річних та 255739,78 грн. інфляційні втрати

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 5014505,52 грн., суди виходили з встановлених обставин справи належного виконання позивачем зобов'язання з попередньої оплати у сумі 8640000 грн., поставки відповідачем товару на суму 3625497,48 грн. та неповернення попередньої оплати у сумі 5014505,52 грн. Разом з цим, відмовляючи в позові про стягнення штрафу в розмірі 5014505,52 грн., трьох процентів річних у сумі 57701,16 грн. та інфляційних втрат - 255 739,78 грн., суди вказали про сплив позовної давності щодо позовних вимог про стягнення штрафу та відсутність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що також передбачено.

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів, безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, є відносинами з купівлі-продажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, є відносинами з купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 693 цього Кодексу, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Також статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За наявними матеріалами справи господарські суди встановили, що 19.05.2014 ТОВ "Торговий дім "Украгропром" на адресу відповідача направив вимогу про повернення суми попередньої оплати в розмірі 5014505,52 грн. протягом трьох календарних днів з моменту отримання, відповіді на вимогу відповідачем не надано, як і не надано суду доказів на підтвердження повернення позивачу залишку суми попередньої оплати.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 5014505,52 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростовано та підлягає задоволенню.

Разом з цим, суди врахувавши вимоги частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, заяву відповідача про застосування позовної давності, що згідно з Додатковою угодою від 10.09.2011 № 2 до Контракту від 20.04.2011 кінцевий строк поставки до 20.10.2011, дійшли вірного висновку про відмову в позові про стягнення штрафу в розмірі 5014505,52 грн. з підстави спливу позовної давності, оскільки перебіг спеціальної позовної давності для позовної вимоги про стягнення штрафу за невиконання умов щодо обсягів поставки товару розпочався 21.10.2011 та сплинув 21.10.2012.

Окрім цього, місцевий та апеляційний господарські суди, дослідивши, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку, не вважається грошовим зобов'язанням відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, правомірно відмовили в задоволенні вимог про стягнення трьох процентів річних у розмірі 57701,16 грн. та інфляційних втрат - 255739,78 грн., нарахованих на суму попередньої оплати.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, а відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами перерахування позивачем попередньої оплати на підставі наявних в матеріалах справи, належно засвідчених копій платіжних доручень, оформлених відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої Міністерством юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 та відсутність доказів сплати відповідачем на користь позивача 317682,63 грн. на погашення заборгованості.

Щодо посилання скаржника про необгрунтованість відмови апеляційної інстанції з призначення судової економічної експертизи для розрахунку заборгованості у цій справі слід зазначити таке.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Також згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення. Згідно з пунктами 2.3, 2.4, 2.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. N22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку; банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції; якщо розрахункові документи, у яких перевірені реквізити заповнено з порушенням, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання.

За змістом статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку за підстав, передбачених частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, тобто, для роз`яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору та які потребують спеціальних знань. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи право суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням та наявні у матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення відповідно до вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N22, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1994 підтверджують виконання позивачем зобов'язань з перерахування попередньої оплати, разом з цим доказів сплати на користь ТОВ "Торговий Дім "Украгропром" 317682,63 грн. на погашення заборгованості скаржник не надав та у матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення економічної експертизи та погодився з висновками місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог.

Таким чином, клопотання відповідача про призначення судової експертизи мотивовано відхилено судом апеляційної інстанції, а у касаційній скарзі не наведено будь-яких наявних у матеріалах справи доказів, що свідчили б про існування між сторонами інших правовідносин, крім опосередкованих контрактом, чи про здійснення відповідачем інших поставок, крім спірних, що були б підставою для перерахування коштів; під час розгляду справи відповідні доводи відповідачем також не наводилися.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які ґрунтуються на положеннях чинного законодавства та належно встановлених обставинах справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували спірні правовідносини, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 1117 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2015 у справі № 916/2588/14 Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2014 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач